|
...А колись, врешті-решт, буде казка синку: про нежданий арешт і розправу швидку, про блукання кружне втікача восени... Слухай, синку, мене, та дивись не засни. І у тебе в рідні – твого тата стаття, – та, що править мені за рідню все життя. Це – колишнє, авжеж, давня казка немов... Ти під неї заснеш – не будитиму знов.
|