|
Прочитайте знову про Вітьку Корабльова й дружка його одвічного Ваню Диховичного. Хто спіймав десь-інколи в табелі «погано», має не канікули, а гірку оману: погуляти вийти – зась, на каток – тим паче, а сиди й хоч лоб розквась об якусь задачу. Й дуже прикро та завидно, бо з вікна прекрасно видно, як ватага дітвори радо ковзає з гори. Стукне сніжка у вікно – і затворник знає: це дружок його давно на дворі чекає. Та у майці – не втекти, й не для снігу – капці, і до того ж – стерегти доручили бабці... Й знов ученості заручник утикається в підручник: там в басейнах А та Б пішохід кудись гребе; а потому уві сні кляті водовози в ті басейни навісні наливають сльози. ...Ну, а хто – не лоботряс, вчив уроки вчасно, – той зимовий вільний час проведе прекрасно! Ось і Ваня Диховичний, хоч учивсь не феєрично, – вчення не занапастив, чверть закінчив без «хвостів». Та і Вітька Корабльов притягнув потиху добрий в табелі улов, дідові на втіху. Й мали хлопчаки-спілчани найзахоплюючі плани: спорудити з часом... Ет! Цить, це поки що – секрет. У дворі стояв сарай, зручний та просторий, та чомусь – секретний вкрай, завше на запорі. Дід проводив там колись просто дні та ночі, й заклопотаний якийсь повертавсь на спочив; не палив і не обідав, кривсь від рідних та сусідів, й знали всі, з яки́х причин: щось там винаходив він. Для онука дід – взірець! Чули Вітька й Ваня: він – відомий фахівець тканей фарбування. Дід, щоправда, років п’ять кривдився неначе, та продукт його занять в шпарку Вітька бачив: ніби чаклуни-араби, дід в цеберко, повне фарби, непомітне щось натряс... Й колір – інший став ураз! Та образив, як не слід, дехто діда, видно, й відтоді закинув дід справу винахідну. Вітька п’ять років шукав ключик від сараю, дід же капосний – ричав: «Де той ключ – не знаю!» Й раптом, в перший день канікул, обійшлось без грізних ікл, – дід сказав: «Ось ключ, тримай; фарбу тільки не чіпай!» Це була найкраща з днин, ліпше свят футбольних, – без уроків й перемін, дзвоників й контрольних! Ключ від таїн – ось, блищить! Здрастуйте, пригоди! Це була велика мить в перший день свободи. Добрий час для Вані й Вітьки, – час здійсняти всі намітки! Стерли те, що дряпав дід: «Для усіх закрито вхід!» І зайшли... Оце так так! Інструментів скільки! Гвинтики, дроти, верстак, – не барися тільки! Крутить низку шестерень древній мотоцикл... Загалом, прекрасний день – перший день канікул!
|