|
Ох же ж і пройда Оксана ця! Видна собою, прудка, добре достигла відданиця з ямкою близько пупка. Вздовж та упоперек знадлива, краще її – не шукай! Щира, невтомна й ощадлива, – перша спідниця на край. Люди практичні і мрійники – прагнули всі в її клуб. Міряли землю мандрівники, щоб загатити їй пуп. Хочеш задерти спідниці їй – в чергу ставай, взагалі! Вічні й незмінні традиції з ямкою пупа землі. ...Горе в Оксани невидане, ніби – по серцю серпом: вкрали із хати все придане, чесним здобуте пупом!
|