|
Втягати до хребта живіт – корисно, тільки важко... Оце й усе. Усім привіт. І досить, бідолашко. Зімкнути лави та роти! Та підтягнути животи! А хто голодний – затягти на крайню дірку паски!.. Ніде, ніяк – не варт про це, ані мур-мур, ані слівце. А коли що – збреши в лице, що це, мовляв, – із казки: Втягати до хребта живіт – корисно, тільки важко... Оце й усе. Усім привіт. І досить, бідолашко. Такі часи – хоч верть, хоч круть, – що всі мовчать, лише сопуть. Та не вгамуєш вовчу лють, як не годуєш вовка. Мій кум (він в місті – дечий зять) казав, що влади теж не сплять: багато зладжено багать, та не горить примовка: Втягати до хребта живіт – корисно, тільки важко... Оце й усе. Усім привіт. І досить, бідолашко.
|