|
Від запальних газет, чи від гарячки – примарився мені такий сюрприз: втекла скульптура Мухіної вскачки; колгоспниця була заводіячка, а робітник – хотів за це троячку, та як серпом отримав – зразу зліз! Тишком-нишком, диш та цить – більш ніхто вже не стоїть, більш ніхто не приїздить, не чарує, не блищить. Де сісти голубочкам, гулі-гулі? Бо тут он – з вихилясом голубці: гацали в танцювальному розгулі – й доковзалися врешті, люлі-люлі, й змоталися, усім скрутивши дулі, артисти, фізкультурники, митці! Тишком-нишком, диш та цить – більш ніхто вже не стоїть, більш ніхто не приїздить, не чарує, не блищить. Тепер на хвіст їм не насиплеш солі й на голову не капнеш, зазвичай. Шукають долі, наче вітру в полі; й гадаю: чи й мені втекти на волю? От тільки – хто відправить на гастролі?.. Вітай мене, хапай мене, тримай! Тишком-нишком, диш та цить – більш ніхто вже не стоїть, більш ніхто не приїздить, не чарує, не блищить.
|