|
В царстві гномів гегемон і проводар – звісно, сам Великий гном, гном’ячий цар. Правда, зростом – як малюк, вдачею – троль, та страшенний правдолюб гномський король! Капосний монарх він був, хоч і дрібний. В три дуги підданих гнув, бо – запальний. А вночі лякав бабів: хвать – і трясе! Але правду він любив більш за усе. Може, й щирий з ким-не-ким хтось тайкома, а з царем оцим таким – дурнів нема! І тоді він звідусіль блазнів зібрав: частку правди, сенс та сіль в жартах шукав. Та з царями – що за сміх? Справді, не варт: вже немає блазнів тих... От вам і жарт!
|