|
Колись за Пушкіна міг стрельнути в упор я! За дуб зелений, за котяру-брехунця... І от раптово я діставсь до Лукомор’я, командирований у пушкінські місця. Мед, чи пиво – я б прийняв... Й звідкись вони виникли, хоч у Пушкіна, читав, тільки вуса вимокли. Правда, пиво, як на зло, вже гірчити стало, та не можна ж, щоб текло десь куди попало! Я бачив різне, от, приміром, на вокзалах... Та тут – я мало що не вистрибнув з кальсон: зелений дуб стояв увесь в ініціалах, причім Спартак був, безперечно, чемпіон! Мед, чи пиво – я б прийняв... Й звідкись вони виникли, хоч у Пушкіна, читав, тільки вуса вимокли. Правда, пиво, як на зло, вже гірчити стало, та не можна ж, щоб текло десь куди попало! Й коли я пивом врешті в рот собі уцілив, отетерілий, звісна річ, не без підстав, – спіймати спробував когось із старожилів, але чомусь у цьому облизня спіймав. Мед, чи пиво – я б прийняв... Й звідкись вони виникли, хоч у Пушкіна, читав, тільки вуса вимокли. Правда, пиво, як на зло, вже гірчити стало, та не можна ж, щоб текло десь куди попало! Сміттям загачені незнаємі доріжки, хаток на ніжках – не буває тут, хоч вий. Мені назустріч, правда, трапились дві кішки, прохав казок – але ефект був нульовий. Мед, чи пиво – я б прийняв... Й звідкись вони виникли, хоч у Пушкіна, читав, тільки вуса вимокли. Правда, пиво, як на зло, вже гірчити стало, та не можна ж, щоб текло десь куди попало!
|