|
Я був колись завсідник всіх пивниць, – мене не звали в хати на бенкети, бо я там вівся трохи без кебети: мутив дівиць, конфузив молодиць і стріскував полтавські всі котлети. Несхожий на батьків навдивовиж – без вироду нема на світі роду – я взяв собі таку, як кажуть, моду: вчиняв то хуліганство, то грабіж й налигувавсь із при́воду приво́ду. Сварилися на мене: лоботряс, нероба, розбишака, злодіюка... Та я на це тьхував і вголос тьхукав, бо взнав, що представляю цілий клас: я люмпен був, як вивела наука! Аж ось – зійшов у гроб тоненький шар більшовиків хтозна з якого року – і в авангард утрапив я знаскоку, бо повністю – я «люмпен-пролетар», а пролетар – ще значить щось, нівроку! Я хто? – Національний вельми кадр, я – виходець з народу негібридний! Багато нас, – плодючість в нас завидна: таких же самих ростимо із надр... Ну, звісно, й харчимося відповідно. Дарма, що чорна у меню ікра, – аби були біленькі наші хали. Діяч громадський я тепер бувалий! Я вийшов із народного нутра – й не повернуся, хоч пропонували.
|