|
Ось я випиваю, А там засинаю, А там прокидаюсь попити натще, – І ось помічаю: не хочеться чаю, А лиш коньяку мені хочеться – ще. Завжди по суботах так в баню охота, Так ні – міркувати я йду «на троїх»... Брехали хлоп’ята, що є телепати, І навіть читали в газеті про їх. А я в їхні казки Не вірив відразу, – Коли ж одружився – згадав я, єй-єй: Щоб як у людей я бажав жити з нею, – Ан ні – все виходить не як у людей! У них є агенти і порпаціенти – Агенти не знаю держави якой, – У них інструменти – магнітні є лєнти, І нас вони лівою роблять ногой. Хоч прикро і гидко – була вчора бійка: Побились – обнялись, – дивлюсь, пронесло. Агент же вселяє: «Добий – дозволяю!» Добив... Ось уже вісім діб аж пройшло. Мені ця турбота Ох, не до вподоби: хай нам цю мерзоту кінчають вселять! Кінчайте калічить людя́м вечір вічно І дайте можливість самим поступать!
|