|
Ось я випиваю, тоді засинаю, а як прокидаюся йти на гарман – ураз помічаю: не хочеться чаю, а хочеться пива – такий собі дзбан. Мені б щосуботи – у лазню з роботи, а я – до пивниці із хлопцями йду. Спромігся я взнати, що є телепати, що нам навівають таку лабуду. Я довго не вірив в енерговампірів, та після одруження факт знаю цей, бо ж думав раніше: в нас буде, як в інших, – та ні – все виходить не як у людей! Кругом є агенти та перципієнти, вони – резиденти якихось держав, в них зброя – флюїди, а жертви – сновиди, і кожний із них нас завжди зневажав. Учора напився, й з одним тут побився; потому – здружилися ми, далебі! Та а́гент навчає: «Добий же, слинтяє!» Я сп’яну послухав... Тепер – у журбі. Волаю до людства: хай всякі паскудства вкладати в мій розум припинять уже! Всі мають, як діти, що хочуть робити; а там – береженого бог береже.
|