|
В підштаниках сизих (лавсан – сто процентів), у теплих панчішках, й гикає щомить – мій кум не на кризі, а в себе в райцентрі з дружиною в ліжку холодний лежить. А Зінка, дружина, – в хутрянці ошатній, з узором на боці, ще й кольору фрез... І в цій одежині – йому більш придатна, аніж у сорочці, й тим більш, аніж – без. Вибрав дідько хвилиночку, – угадав саме в свято таку капосну скоїти річ... Не тягни ковдру, Зіночко, всю на себе затято в новорічну цю ніч! Заклякши дощенту, а може – знічев’я, із виглядом злісним перцівку кум їсть. У центрі райцентру – в квартирах – плюс дев’ять, на кухні – плюс вісім, в клозеті – плюс шість. Хай палить в духовці свої фінські меблі, і килим цвітастий з угорським столом! Зубожіє зовсім, і так йому й треба: а от – щоб не хвастав тим містом й майном! Вибрав дідько хвилиночку, – угадав саме в свято таку капосну скоїти річ... Не тягни ковдру, Зіночко, всю на себе затято в новорічну цю ніч!
|