|
Спасибі вам, мої кореспонденти, Кому я відповісти ще не зміг, – Робітники, селяни та студенти, – Які мені писали, – дай вам Біг! Дай Бог вам два життя, І друга не одного, І світлого буття, І доброго усього. Знайдеш стрічки магнітофонні стерті, Де голос розбираєш по складах. Хай дасть вам Бог, мої кореспонденти, Удачі всім та сили у руках. Ось пишуть: голос твій бува всілякий – То хриплий, то з надривом, то глухий. Звертаються жильці старих бараків: «Володю! Не співай “За упокій!” Та що поробиш, мій голос не дзвінкий – Такий у інших, співаю – з хрипом я. Усі магнітні, неякісні стрічки Мені зашкодять ще більше, ніж брехня. Питають: – У полоні не бував ти? – Не бував, не воював уміло! Спасибі вам, мої кореспонденти, Що ви мене невірно зрозуміли. Дай Бог вам два життя, І друга не одного, І світлого буття, І доброго усього. О, мої друзі, – хоча не бойові, – Від верстата, моря, і ще інші, Спасибі вам іще за випадково злі Й часом незрілі ваші вірші. Ось я читаю: «Вийшов ти із моди. Згинь, сатана, пропади, хриплий біс! Безглуздо як, що довго так народи Іще тебе запрошують «на біс!» Ще лист один: «Ви вмерли від горілки!» То правда – вмер, але затим воскрес. – А за концерт як платять вам і скільки? – – Трояк за пісню. – То ви ж просто, Крез! Листи найблагороднішого штибу – Ідіть, мовляв, на Темзу або Ніл – Спасибі, добрі люди вам, спасибі, Часу що не жаліли та чорнил. Дай Бог вам два життя, І друга не одного, І світлого буття, І доброго усього. Я вже бував на каламутній Темзі, Собакою на Сені не лежав. Я не грублю, відповідаю тим же. Листи такі свідомо не читав. Ці ваші похвали та компліменти – Як той аванс – не відфутболю я. Від тих порад, мої кореспонденти, Пряміший шлях, чистіша колія. Солдати, моряки, інтелігенти – Пробачте, що не кожному – одвіт. Я вам пишу, мої кореспонденти, Пісні ночами, майже 10 літ.
|