|
Наче в казці, на екрані – Й не потрібен чарівник – В фільмі новому селяни Втілились в князів своїх! То купець, а то неймущий, То добряк – то Бармалей, В житті – майже непитущий Батько десяти дітей. А хлопці, а хлопці біжать по дворах, Втаємнені та голосисті. Скоріше! Мерщій же! Бо їдуть до вас, Живенькі киношні артисти! Та для нашого для брата, Як відверто вам казать, Цікавіше грать солдата Ніж царем всесильним стать. У житті без змін все нині, А в кіно, хоч є повтор, – Злет свій слідом за падінням Зазнає кіноактор. А хлопці, а хлопці біжать по дворах, Втаємнені та голосисті. Скоріше! Мерщій же! Бо їдуть до вас Живенькі киношні артисти! Скільки версій, скільки спорів Виникає тут і там! Знають про кіноактора Навіть більше, ніж він сам. І усюди всі в нас знають, І зазвичай скажуть вам – Скільки в місяць загрібають, Й скільки зараз в нього дам. А хлопці, а хлопці – не треба реклам, Втаємнені та голосисті. Скоріше! Мерщій же! Бо їдуть до вас Живенькі киношні артисти! Геть припущення й дебати – Справи важливіші є. Тут сенсацій не надбати, – Ось заключення моє. Знаєте, в кіно епоха Може пролетіть за мить. Люди бачать нас потроху, Але ми не бачим їх. Ось ми поспішаєм до друзів своїх, Дітей та дорослих поважних – На вас подивитись, – й, щоб з нас зняти гріх, Спитайте – розкажем!
|