|
Багато в мені маминого, Батькове – закрито, Я із століття кам’яного, Із палеоліту. У якомусь відзиві – Не злий я й з головою, Тобто у віці бронзовім Однією вже ногою. Наше плем’я сервісне: Баби й алкоголіки. У суспільстві первісному Бачу я недоліки. Напрочуд є кричущі! – Давлять та загрожують, – Попереду йдущі Інших заморочують. Зібралась, умившись чисто, Якось вся еліта. Думали, як вийти З того палеоліта. Під кущами ірисів Усі перебилися. Не договорилися, Та так і розбіглися. Завели старійшини, Нам би їх манери, – По дві й по три жінки, По дві-три печери. Жінки всі заховані – Сумні чи веселі? А на крайнім Заході Відкрили борделі. Поміж поколіннями Сварки виникають, Ще й офіруванням Дуже зловживають. Ходиш, оглядаєшся, По боках, назад. А ледь-ледь заґавишся – Уже тебе їдять. Люди розуміючі Їздять на горбатих, Водії їх, мріючі, Мріють про зарплати. Щасливі горбатії У профіль та анфас. Бідні та багаті – У них, а не у нас. Продали одразу все Племенам скупердям, Бійців гноять освітою Тією ж, середньою. Від тієї грамоти – Суцільна благодать. Подивились мамонти – Й стали вимирать. Діти всі в подряпинах Й одягнені у куце, Сокирами татовими День і ніч січуться. Скоро ера скінчиться – Нічого украсти! У майбутнє – віриться? Та як туди попасти?! Нам жреці пророчили, За здорово живеш! За камінням – черги, За кістками – теж. Від минулих грубостей Ні лозунгів, ні прав. Тебе візьмуть за чуба, А там, дивись, – пропав. Всі наче добронравні, Багатьох зіслали І печери килимами Святково прибрали. Стоїмо ми троє, в нас Потреба у горілці. І це є кращий час, У кам’яному віці. Мені зустрінься, щиро, – У полі Аеліта, Забери мене із того Палеоліта. В багатьох у відзивах – Я не злий і з головою, Тобто в віці бронзовім Ногою вже одною.
|