|
Куди все ділося і звідки що береться – Ці два питання водночас не вирішити. Абрашка Фукс у Ривочки пасеться: Одна залишилася – і пригріла «перця», – На себе він її примусив шити. Ах, ті часи – і ці... ну, як їх... – «нрави»! – На древньо-римському це – «темпера о морес», – Брильянти вийняті всі з їх оправи, По всій Одесі тут і там канави, – Для руських – цимес, для єврейських – цорес. З зітханням тихим пригадає хтось: «Ах, так!» – І душу Богу подарує, як згадає Момент той дивовижний, коли й як На Дерибасівській відкрилася пивная? Забути важко, а згадати – просто мука! Зустрів Мишка я на Привозі – що за тон! Я пропоную: «Поговоримо за Дюка!» «Поговорімо, – відповів мені гадюка, – Але за того, Дюка, що був Еллінгтон». Що з того, що одягнений він в норку, Що скоро їде, що останній здав аналіз, Що однією він ногою вже в Нью-Йорку! – Адже був час, як ми у Каца Борьки З Мишком цим навіть майже не кивались. З зітханням тихим пригадає хтось: «Ах, так!» – І душу Богу подарує, як згадає Момент той дивовижний, коли й як На Дерибасівській відкрилася пивная?
|