|
Як пусто у казні – не сплатять трудодні, часи настануть скрутні – всі будемо у лайні. Та сповнена казна тріщати почина. От лусне враз вона, й тоді нам – гріш ціна! Так що ми́ тут – на стражі ми рівноваги казни, запопадливо важимо із сріблом казани. Плинуть грошики цівкою, підкидний – це не бридж, й ми швидкі на платіж: – Розрахунок – готівкою! – Та її в нас – хоч їж! – От я – доглядач кас, там – гроші напоказ, від них у мене вже сказ, незчувсь, як трохи натряс. – А я – з бухгалтерів, в кишеню щось тягну, бо зовсім вже здурів, рахуючи казну! За казною триклятою ми пантруєм весь строк, горнем гроші лопатою із кутка у куток. Хай пробачать нам вкладники, – кожний ловить свій шанс, а очко – не пасьянс... Тільки ми – не розтратники, ми – борці за баланс! Ти уяви, казно, що банк ти в казино, – й тебе, немов у кіно, зірве хтось з нас все одно! От тільки – гра дурна до казні доведе... Спитають: «Де казна?» Відмовим: «Казна-де!» І тоді з реверансами відведуть нас в тюрму: хто працює з фінансами – тут близенько йому... Рівноваги прихильники, ми за рівність – грудьми й на порозі тюрми! Ми – балансу невільники, в’язні підсумку ми!
|