|
Всі цитати свого Мао вивчив люд, І пішли вони до нас з його портретом. Трохи ми тоді порушили статут... Ну, а решту написали вам газети. Пісня згадалась, здумався вірш, Наче шепнули у вухо: «Сталін і Мао слухають їх...» От й колотнеча, братухо. За підтримки мінометного вогню, Мовчки, як на полюванні, без дрімоти, Рать китайська та побігла, як спиню?.. З’ясувалось, що чисельність – близько роти. Пісня згадалась, здумався вірш, Наче шепнули у вухо: «Сталін і Мао слухають їх...» От й колотнеча, братухо. А раніш – хоч щось кусать, та не стрілять! Краще вдома пити згущене какао. Та сьогодні наказали: не пускать! Дуля вам, no pasaran, товариш Мао! Пісня згадалась, здумався вірш, Наче шепнули у вухо: «Сталін і Мао слухають їх...» От й колотнеча, братухо. Стріляв раніше я з коліна, на бігу, Повільних рішень не приймали, бо навчені: Лиш по уявному лупили ворогу, Тепер же будем по живих мішенях. Пісня згадалась, здумався вірш, Наче шепнули у вухо: «Сталін і Мао слухають їх...» От й колотнеча, братухо. Міни падають, а пруть, як на банкет, Хто як може – по воді, не знають броду. Прикро те, що цей ось міномет Дарували ми китайському народу. Пісня згадалась, здумався вірш, Наче шепнули у вухо: «Сталін і Мао слухають їх...» От й колотнеча, братухо. Він давно – Великий Кормчий – наказав, А тепер не заспокоїлися, де там? Наші браття залягли – і дали залп... Ну, а решту розказали вам газети. Пісня згадалась, здумався вірш, Наче шепнули у вухо: «Сталін і Мао слухають їх...» От й колотнеча, братухо.
|