|
Експрес Москва-Варшава, і тринадцяте місце, – В прикмети не вірю – прикмети не те є, Бо я всього до Мінська, – майор всього до Бресту, – Говорим з майором і кожний – про своє. Я йому про свої негаразди, Та йому незнайома печаль. І матеріально – він у порядку, А морально... Плювать на мораль! Майор небалакучий – війну кінчив солдатом, – Я йому від серця – і не впізнав майора... Вже через годину лаятись ми стали матом, І вийшла надзвичайно конкретна розмова. Я йому про свої негаразди, Та йому незнайома печаль. І матеріально – він у порядку, А морально... Плювать на мораль! Майор ледве не плакав, що знову відїзжає, Що знову під Берліном іще на цілий рік: Йому й без оцих німців турбот своїх хватає, – Хоча б воювали, а то ж зовсім навпаки. Я йому про свої негаразди, Та йому незнайома печаль. І матеріально – він у порядку, А морально... Плювать на мораль! Майор сентиментальний – не витримали нерви: Дружина провожала – я з нею говорив. Майор сказав мені: «Тепер не сорок перший, А я – повіриш, хлопче! – як знову пережив.» Я йому про свої негаразди, Та йому незнайома печаль. І матеріально – він у порядку, А морально... Плювать на мораль!
|