|
Авжеж, ми жити разом не змогли би, і що пішла – все правильно, ну що ж. А за вітання з святами – спасибі, і за привіти дякую також. А за харчі скажу тобі: напевно, в твого нового – теж не зайвий гріш. Тож яблука та сало – це даремно, хіба – цигарки, інше все облиш. Й не треба, не пиши мені про верби й засаджену береками межу, – у нас такі тут лісові резерви, що зовсім по тополям не тужу. Ти пишеш про нову кінокартину, що скрізь збирає тищі біля кас; але і тут народу – до загину, й кіно буває навіть і у нас. Все, поки наглядач не причепився, закінчую. Щастить тобі нехай... Михайло, твій колишній кровопивця. ...А знаєш що, Маріє, – приїжджай!
|