|
Уже годин, хвилин, секунд – нулі. Єдині серце й час – нарешті. Шанують свято на усій Землі – День життя як «День без смерті». Вхід до раю забили в поспіхах, Ворота пекла на засуві. Усе узгоджено десь у верхах, Підтверджено законом всує. Та постанова – на манер: При родах ніхто хай не помре, Чи від хвороб у власній постілі, І навіть довголітній, сухий тип Затримає передсмертний хрип Останнього не витримає прострілу. Якщо в різню піде на брата брат – Тримать ножі завжди тупими! А якщо бій – без жодних втрат, Розстріл – лише холостими. І навіть з іменем святим Його Свинцю не дарувать поклони, – Не бути смерті навіть одного В ім’я життя мільйонів. Конкретно, просто, ділово: Заради навіть біса самого, Ніхто не скористається кинджалом, Не ляже у фамільний грот, Понурий, не зійде на ешафот За торжество добра та ідеалів. І запалає вогнищ сто – Не спалити – гріти спини, Буде багато катастроф, Та жертви – ні єдиної. І відійшовши від стола, Ненажерство стримати трудно! Від пострілів із-за кутка Ми будем падати облудно. На цілий день відступить морок, І випадковості також відмінять, Якщо у когось вийде недогляд – Є бригада підкованих хлоп’ят, Які й мертвих повернуть назад, Натруть, небажані симптоми знімуть. Покиньте мстити й ревнувати! Вбивці – сліпий запал применшіть! Можна бити, але... не вбивати, Душити, але... не до смерті. Гей! Не ставай на цей карниз, Не затуляйте світла, І не скачіте зверху вниз, Знизу догори – повільно. Слиньки та вішальники, всілякі тлі, Ми виймемо всіх вас з петлі, . . . Ще тепленьких, у спідньому однім! І від катових мечів Не впадуть голови нічиї, – Нема прийому у раю господнім.
|