|
– Я – Баба-Яга, на два вуха туга, я їжджу в незмащеній ступі. До духу російського в мене жага: люблю його... звареним в супі! В світі щезає для ступи пальне; вкрали казан русофіли... Ех, все частіше підводять мене рештки нечистої сили! – Однак, як-не-як, я – відьмак Вовкулак, – хотів перекинутись вчора, та перечепився за пень – і закляк, як ротор електромотора. Хто я тепер, розкаряка на пні? – Хоч би знавці пояснили! Щось відмовляють вже зовсім мені рештки нечистої сили. – А я – Водяник, я живу споконвік щоденно на дні, у ковбані. Та я б залюбки з цього місця би зник, бо мокро – як в місті у ванні. Виловив хлопця на харч з течії, – виявивсь він здоровило: взяв і побив аквалангом мої рештки нечистої сили! – Чаклун не чаклун, я – нещасний Лісун, бо я – чоловік Лісовички: прогнала мене з теплих схронів ОУН туди, де гудуть електрички. Як би здійснити бажання одне: щоб їх усіх покрутило!.. Зраджують часом останнім мене рештки нечистої сили...
|