|
Щодня один мотив лунає з «Поплавків»; один акредитив на вісім трояків. А жити іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; але на діла дивовижні спроможний наш брат аскет! В «Будинку для селян» рахують ліжко-дні; шмигаю як тарган крізь двері запасні. А жити іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; на витівки дивовижні спроможний наш брат аскет! В їдальні номер два завжди лежить біляш; понюхаю, бува, – і знов на «Ростсільмаш». Чекати іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; але на діла дивовижні спроможний наш брат аскет! Одну в кафе завів – зальоти не в’яжу: як тільки попоїв – утік від платежу. Бо жити іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; й на витівки дивовижні спроможний наш брат аскет! На пляжі на Дону – без ліку вільних вдів; та в чому я пірну? – не те на спід надів. А жити іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; але на діла дивовижні спроможний наш брат аскет! Та ось – який афронт! – вклепався, як юнак; беру останній фонд – двадцятку і трояк. А жити іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; на витівки дивовижні спроможний наш брат аскет! Красуня чарівна, – зворотній мій проїзд увечері вона у «Поплавку» проїсть. А жити іще два тижні, – виходить з усіх прикмет; але на діла дивовижні спроможний наш брат... скелет!
|