|
Там, де грядки тінисті, в городі край села, на рідному обійсті тихцем вона росла. Гайнула мати в Гагру, у батька – безліч справ, зате знайомий Аґрус гіллям своїм вкривав. Буває часто-густо, що не минеш знегод; і молода Капуста побачила – його. Буряк – відомий овоч, – угадував момент. У нього дід – попович й цукровий продуцент. Батьки його тримали в Одесі п’ять шинків, а він зім’яв чимало капустяних листків. Він мав принадний вигляд, бадилля – як султан, й Капуста, ледь достигла, зчинила з ним роман. Казкову насолоду він обіцяв, і ось – «До мене йди з городу!» – сказав їй він якось. І пишна скороспіла Капустка молода як куля полетіла з квадратного гнізда. І біле листя м’яте срамник зафарбував... Була у Ялті мати, та й Аґрус вже обпав. Й не знала Капустина, урвавши щастя шмат, що сохнув біля тина закоханий Томат. І тільки потім взнала: любовний запал вщух. Як бульба, морква й сало – втопилася в борщу. Від суму – помідори в Томата несмачні; і Аґрус плакав з горя, зацвівши повесні.
|