|
Ти – дзвонар – паламар? – Ну-бо, вдар, мідний дзвін наможися розжарити! Гармоніст? – Видай хист в повний зріст, саме час – на гармонії шкварити! Випхали біду до гаспида, переслали мамі хріновій! Нині в нас – весільні наспіви, дзвін над селищем – малиновий! Гей, гармонійко! Дражни трелями всі закути! Дзвоне головний – дзвони, ті, що менш – підтакуйте! Співуни, жартуни, пустуни, горезвісні у цьому відношенні! В нас – обід на весь світ, вільний вхід, на бучний цей бенкет – всі запрошені! На весіллі – як на ярмарку: на свій смак розваги знайдете; хильнете чогось у шарварку, коли вас зуміють знадити... До дівчат підходь мерщій, встановляй взаємини: йдеться, кажуть, в справі цій поруч з нареченими! Хіть-не-хіть – регочіть, тупотіть, тут – весільні танки та веселощі! По садках, по кутках, до невдах розмело всіх похмурих у селищі. Розважаєм наречених ми поздоровленням заслуженим – з перемогами воєнними та з розважливим одруженням! «Під вінець» – лише кінець повіді казкової; справи доброї – вінець, та – початок нової!
|