|
Поспішай! Худий гриф над нами кружить! В ліс – оселю свою – прийди по весні! Чуєш! Лунко земля під ногами дрижить! Бачиш? – Щільний туман над полями лежить! – Закипають це роси від ненависті! У набухлих бруньках ненависть мліє, Ненависть в нас таємно кипить, Ненависть враз через шкіру потіє, В головах наших горить. Поглянь! Що за плями пливуть он по річці? Зло взялося порядок у нас навести! Рукояті мечів холодіють в руці, І б’ється у скронях – поранена птиця, І заходиться серце від ненависті. Ненависть юним спотворює лиця, Ненависть рветься із берегів, Ненависть прагне і хоче напитись Чорної крові своїх ворогів. Нас в полон захопила ненависть ураз, Та не злість із полону нас буде вести. Не сліпа, або чорна та ненависть в нас – Свіжий вітер висушить очі у нас Справедливої й справжньої ненависті. Ненависть пий – переповнена чаша! Ненависть вихід шукає і жде. Та благородна ненависть наша Поруч з любов’ю живе.
|