|
То була не інтрижка: ти була – в ореолі, і цікава – як книжка (я читав одну в школі). Я гортав на колінці наш роман однотомний... Там на шостій сторінці був малюнок соромний. Спершу – втіх була доза, а чим далі – тим гірше. Загалом, була проза, й дуже зрідка – щось віршем. А надворі так мрячно – заридати би ридма... Під кінець стало лячно, як у казці про відьму. А помітки кінцеві – що тебе як попало у читальні місцевій безліч раз вже гортали. І валяюся в ліжку лиш з одним розрахунком: як би здати цю книжку з непристойним малюнком.
|