|
Ось море Слізливе розлилося скрізь, Немовби приймаю я сльозову ванну, – Пливу, наче морем моїх власних сліз, Аж до Сльозовитого я океану. І розгубишся тут поневолі – Із стихією ли́ш сам на сам. Марно ми́, мабуть, вчили у школі, Що моря́ – із кухонної солі... Стрівсь би айсберг хоч на́ видноколі, Або трапивсь дельфін добрий там!
|