|
Життя нема від цих, розумників з книжками: Куди не плюнь – в доцента в очечках загатиш... Покликати б досвідчених шаманів-ветеранів, Щоб викликать в ботаніків падіж! Чи благородство обросло каліцтвом? І замість нас – нормальних, від землі – Тепер нахабно пруть до керівництва Хто на віршах натерли мозолі. Про нашу владу – я сміюсь й реву: Що може дати? – Лиш ляща у диню! Довіртеся мені – і я главу Нову впишу та поштовх дам країні! Кошмарний сон я бачив: що без науки нині Не спокусить красунь – ні панночок, ні дам! Але і пари зломаних юанів – шоб я згинув! – За ці ікси та ігреки не дам! Недавно ми з одним до вітру вийшли Й балакали потроху край стіни – Так був у нього повний рот кровищи Та інтегралів – до країв штани. З такими – вже й біду для нас видно – Це ж через них ми дихаємо смогом! Віддайте мені від браздів кермо – Я порулюю, я ж бо Гогер-Могер! І він потрібен буде – отой очкарик, певно ж: Таке нам нафігячить! – що ворогам всім крах. Пінг-понг один придумав – малий теніс, – Міцний горішок в стомлених руках! Ми викорчуєм кривину усяку Шляхом повальних чищень й прибирань, – Ушир і в глибину піде порядок В країні – це вже ясно й без питань! Я так скумекав – я ж бо краще всіх, Хоч ріжте мене, їжте та стріляйте, – Я – Гогер-Могер, вільний чоловік, – І ви мене скоріше обирайте! Нам приросту не треба таке вже сьогодення: Населення голодне – як гиря на горбі, – Все це зло йде, ви повірте, від женя-шеня – Сильнючий корінь, знаю по собі. Звезем та спалим всі знання трикляті, Мітлою в селах, селищах й містах! За тридцять срібних штук юанів, ви провірте, браття, Й Ньютона із Конфуцієм продам! Я не вахлак, не дурник й не дубок – Цитати знаю я, щоб дати раду – I я влаштую вам такий «стрибок»! – Як тільки сам стрибну у вищу владу.
|