|
Аж просвіту немає від цих інтелігентів, куди не плюнь – враз влучиш комусь на капелюх! Покликати б ту відьму, що жила у нас в Ігрені, й на них наслати пару золотух! У моду зараз входить єретицтво, і замість нас – народжених в стерні – тепер нахабно лізуть в керівництво ті, що кругом бриньчать свої пісні. Що наша влада? – Кинула вузду, кулак залізний – геть увесь іржавий... Мені довірте – й лад я наведу у нашій розхолодженій державі! Плетуть, що треба мати свідоцтво про освіту, щоб успіху досягти у баб та інших дам... Я взимку снігу чи грязюки влітку – щоб я луснув! – за ті ікси та ігреки не дам! Тут ми з одним з району з танців вийшли і трохи побалакали в кущах – так в нього синяки тепер як вишні і похідні частинні у штанях. Такому дайте волі зайвину – він доведе до гога і магога... Як слід я птицю-тройку підстьобну, довірте тільки, – я ж не Гоголь-моголь! Та нам в пригоді стане й заучений відмінник: таке щось нам скапарить – всім ворогам на страх! Наприклад, батарейковий годинник – міцний кастет в досвідчених руках. Позбудемось всіляких перекручень шляхом жорсткої чистки та миття! Повинен кожен бути добрий учень у нашій школі справжнього життя. Я вирішив: теперішня доба – вона моя, і хоч втопіть у стопці! А Гоголь-моголь – хай про себе дба, а ви – мене дотримуйтеся, хлопці. Незручно керувати населенням багатим, той приріст нам потрібний, як гиря на горбі! А в ньому, кажуть, винні кмин з мускатом; щодо «Мускату» – знаю по собі... Позбудемося купи знань нікчемних та зміцнимо невинність наших лав! Я б навіть за тридцятку, невід’ємно – щоб я луснув! – всіх Нью́тонів й Конфуціїв віддав! Але ж і я щось вивчив назубок, – здійсню, нарешті, соціальний задум! Я вам влаштую хоч куди «стрибок» – як тільки увійду у вищу владу.
|