|
У вояж до закордону Ти напишеш бланків тону – Але то ще не біда. Їде з нами у неділю Та особа, що цивільна – Без стида. А за місяць до вояжу Почерпнеш ти з інструктажу – Як проводить усі дні. Щоб ніяких там «наліво», А сприймать жіноцтво хтиве, Щоб ні-ні, ні-ні! Той рудий «цивільний» хижий Ручкатись став у Парижі: «Будем з вами жити, Никодим! Жінка Люська, сам з Бобруйська, Батько руський, сам я – руський, Навіть не сидів!» Виконавець він ретельний Конспіруться пекельник, Буцімто мав намір помогти. Та така вже в нього слуба, Що пильнує нашу дружбу Він із доброти. На екскурсію по Риму Вирішив без Никодиму: Він всю ніч писав – і ось заснув, Але хлоп оцей в цивільнім В боксі першості брав вільно, То й не ризикнув. Снідав разом і обідав, Всюди вештався він слідом, Ніби не бувало інших справ. Я один раз для порядку В зошит глянув – шок спочатку, Потім очманів! Він писав – таке ж бо стерво! – Що в Парижі я на мера З кулаками на біду, До жінок нестримний сильно, І до впливу дуже схильний Ніби Заходу... Особистість ледь не лусне, Запідозрить ще в шпигунстві!.. Ви прикиньте – як отак? Не побачу бачу зримо Ні Парижу я, ні Риму, Більше вже ніяк!..
|