|
На дистанції – четвірко первачів, Кожен думає, що краще відпочив, Що спритніший він за інших, що мастак, Кожен хоче на високий п’єдестал. Хто – навідчай, а хто спершу полічив, – Всі відчули вболівання глядачів, Кожен зранку – рівну пайку наче – їв, Тільки в підсумку не бути нічиїй. А забіг цей, далебі, – майже в рівній боротьбі. «Розкажіть-но, як ідуть, Бога ради, а?» «Телебачення ще тут разом з радіо! Загалом новин нема – досить рівно все, Пристрасті ж – не жартома розгорілися!» Номер перший – зразу пнеться у відрив, Креше іскри, наче котиться з гори. Переможною ходою – ціль ясна! – Він наблизиться ось-ось... до казана. Чом же мав такий приземлений мотив? – Бо в дитинстві мало каші їв, Голодав він у ті роки, я б сказав, – Устигав узути ноги – і в спортзал. Що ж, ідеї нам близькі – першим кращі всі шматки, Ну, а другим – що вже тут, він все вивірив – Щоб розрадити, дадуть кістку з лівером. Номер два – не знає цих жадань простих, Він із ситих, він із цих, а може, з тих, Він до успіху, до слави править біг – Тож підносить ноги вище від усіх. Він бетон на віражі дістав плечем... Краще нікуди, скажи?! А він – іще! Він стратег, він навіть тактик, словом – спец, Сила, воля плюс характер – молодець! Зібраний та сторожкий І не лізе навпрошки, – У Салоніки оцей полетить за рік І повчатиме дітей в телевізорі, Будучи, мов сто бійців, загартованим І при цьому вповні ці- леспрямованим! Номер три – зі скарбом літ і сріблом скронь, Завжди другий він надійний ешелон, Хтось у першому, напевно, захворів, Ну, а може, його тренер пожалів. І думки з серцебиттям у резонанс: Ех, старий, дає життя останній шанс! Він в азарті – мов хлопчисько, мов шпана, – Треба спурт – інакше кепсько і хана! Жде тоді на нього он задній причіпний вагон, Де старі всі імена – їх інфаркт зміта, Де місцям одна ціна – всі плацкартні там. А четвертий – той, що скраю, при межі, – Ні для кого, ні для чого – так біжить: Нажене – мовляв, на п’яти наступлю, – І відстане – мов, що хочу, те й роблю. Не ухопить перший той сласний шматок, Не почепить другий лавровий вінок, Ну а третьому – повзти у відстійник, на зади... Скільки все-таки систем спорт наш винайшов! – Ось узяв він, скинув темп перед фінішем, Майку зняв – сміховина! – світить спиною. Поведінка бігуна неспортивна є! На дистанції – четвірко первачів, Злих і добрих, альтруїстів і рвачів. Хто з них що в житті сповідує, хто чий? ...Вже лопатки – наче крила в них. Мерщій! І летить, летить четвірко первачів! . . .
|