|
Якось ввечері патриції З’їхались до Капітолію Щоб новинами ділитися І хильнути алкоголю. Натверезу що за бесіди! Марк-патрицій не митарився – Пив нектару дози без їди І жахливо нанектарився. І під древньою колоною Вивернув він з вуст прокляття: «Ох, з поважною матроною Розійдуся скоро, браття! Вона сплуталась з поетами, З глузду злізла на театрах, і Сновигає за білетами На приїжджих гладіаторів! «Я, – кричить, – від безкультур’я Скоро стану істеричкою!» – Люта, загалом, як фурія, Поощряєма сестричкою! Тільки цикають і шикають... Ох, налийте знов мені «двійних»! Бо ж – раби в обличчя вже хихикають. На війну б мені, нема війни! Я порушу всі традиції – Не упоратись з «трофеями», – Опускаюсь я, патриції, Гірку дую вже з плебеями! Їй залишу хату в Персії – Хай бере сестру-мегерочку, Я ж на батьківські сестерції Заведу собі гетерочку. У гетер хоч все доступніше, Божевіллю зась у тій красі. У гетери хай розпусніше, Зате родичі померли всі. Там зумію і зцілитися, І з запою вийду марного!» ...Йшли додому ті патриції, В заздрощах до Марка п’яного.
|