|
– Як у лісі у дрімучім, нажбурлявшись каменюччям, намахавшись здуру дрюччям, ми нудьгуєм та канючим... Так чого ж сидіти сидьма, ніби в нас нема ватаги?! Коли ти – відьмак чи відьма, гайда, зважимо розваги! Ми – в болоті мочені, в трясовинні вимиті, в звичному оточенні, в ріднім мікрокліматі! Як у лісі у дрімучім всім живучим надокучим торохтінням невгавучим, на взірець телеведучим... В річці водоверть закрутим, вуха наскубем забродам, на взірець всім шалапутам як ніхто наколобродим! Мавки та літавиці, лісуни та щезники! У містах за вправи ці – шлють у витверезники! – Перший Соловей в окрузі – я привітний та обачний, бо такі́ у мене друзі, що мені самому лячно! Страх боюся нежить злісну, як почне бешкетувати; та і сам я, тільки свисну – враз душа тікає в п’яти! Як спливуть русалочки – ляку я збуваюся, – не заради галочки я до них лицяюся!.. – Нумо, всиплемо везучим, ніс пихатим напиндючим, перехожих перемучим та зурочим оком злючим! І багатий, і убогий не долічаться пожитків, – вздовж широкої дороги поперек наробим збитків! Люди будуть речі ті через ліс ізнов везти... Все гаразд у нечисті: справа – в чистій совісті!
|