|
Щось на Землі забагато є рас, – вже нестачає повітря. Кожний монголець вдихає за раз два з половиною літра. Це ж незабаром кінець буде нам, лихо чека нашу еру, бо ці китайці – чи хто іще там – видудлять всю атмосферу. Сон мені сниться вже тиждень підряд (просто хоч спи в тюбетейці): ніби в радгоспі у нас – на підряд взяли городи корейці. Й ніби в’єтнамці ввійшли у азарт, наче кролі, що у байці. Нас, європейців, – нещасний мільярд, а всі останні – китайці! Й мов затягнули «на десять хвилин» в кнайпу мене два японці: «Дуже потрібний нам ваш Сахалін!» – пляма на їхньому «сонці»... Я, на партзборах коли виступав, – про Кім Ір Сена подумав, і Хо Ши Міном невмисно назвав Мао – пробачте – Цзедуна. Годі! Поділимо Місяць увесь: той, хто прудкий – скористайся! Спереду – РЕВ, ззаду – ЄЕС; залишок – це для китайця.
|