|
Чого ж бо не лякатися літати, Коли мій керівник Є.Б.Кирпатий, Жаліє наче, та кольнуть мастак. «Ех! – каже, – Бідолаха, У них, десь поблизу Чикаго Була аварія недавно, от то так!» Хоча б він сплюнув: усі ж люди – браття! І ми – удвох, та й не під кумачем... Та для заводу можу політать я Абияк й хоч куди, як припече! Не боюся, бо добре вже вклав. Щоб по трапу злетіти на борт, На землі тренуватися став, Затягнув ремінь, що некомфорт... Та слава богу я не відлітаю, В аеропорті я весь час чекаю Іще з одним – таким же – побратим! Ми випили вже сьому, Що сядемо, грець всьому, І може навіть там, куди летим. Хай з ресторану ти гірку не візьмеш, Там радіо мовчить, там благодать – Швейцар вбіжить і гаркне: «Хто на Вільнюс? Як пили, то й не треба гальмувать!» Як летіть – гострий ніж та петля: Ні поїсти, ні випить й курнуть, Щоб безпечно – повинен був я Ремінякою себе примкнуть. У автомата – мізків палата – Стою, сміюсь я трохи дурнувато, Таке ж бо відповів той автомат. Мабуть, що в Єйську Все європейське, Свобода слова, якщо слово – мат! Товариш мій став трошки заграваться, Уже йде наряд міліції, бо тут – Він гнув гвинти у Іла-18, І вимагав скоріше парашут. Настанови йому став давати: «Пашка! Паша! Пашуля! Пашут! По маленькій, як будем вливати, То навіщо тоді парашут!?» Він пояснив – такий брехать не буде – Летів без ременів, не те що інші люди, Тут вибух, та його він не проспав. Мій дорогий всезнайко Дістав скоріш фуфайку І м’яко прямо в квіти десь там впав. Від тих історій всі ми очманіли!.. Та тут лиш переноси в нас лише, Всі рейси одностайно відмінили Уже на 33 грудня. Це вапше! Я даремно на пупі верчусь, Я даремно забув мудрощі, Як НП буде, то приземлюсь На китайськім тоненькім плащі. Та сам у себе глибше поринаю, І розумію: вийшов без плаща я! То, що ж ти натворила, Кать, а Кать! Сусідки Маня й Фроська Дали лиш дві авоськи, Й повітря в дірки буде проникать! Дослухався об’яви та й не радий, Тепер не встану, хоч мене ти ріж. Почув, що: «Пасажири листопада У травні вилітають, не раніш!» Нащо смикаюсь: Єйськ – не Бейрут, Пасажири, як вівці щось ждуть. Терористів на борт не беруть, Тож весною відправляться в путь! Рахуйте мене повним ідіотом, Але б і там літав «Аерофлотом»! У них – гуд бай – і в небо, і ти теж. А тут – сиди та грійся, Затримка – ти надійся, Що день якийсь, а зайвий проживеш! Взяли ми пунш й індика шкіру грубу! Тепер до вітру мчимось чим скоріш: Вбиральня – на дворі, хоча і грудень, У Новий рік в нас завше так летиш! Мій товариш вже, як порося, Всіх збирається зняти й змістить. «Як же так, що країна в нас вся, – Як подумать, – на місці стоїть!» Тим часом десь мабуть у Красноярську, На кахелі, розсівшись по-татарськи, Не переймаючись: хай є, як бог дає, Мабуть, добу вже третю Сидить у туалеті Й за Новий Рік шампанське тільки п’є! Розмішує він воблою в бокалі, Щоб вийшов гас – від гасу він блює, Сидить собі у аеровокзалі А Новий рік ніяк не настає. Та в Хабаровськ літак не летить, Там надійно засів десь він так... Нам при нових розкладах не жить, Бо в нас змін не буває ніяк!
|