|
Ге́й ви, приморожені, – так, що зубозціплені! Наскрізь заволожені, суспіль хутрозліплені! Гей, великомученики крижаної зони! Вправи неминучі таки, – гайда в перегони! Ох, ухнім! Ух, охнім! Хай плюхнем, зате просохнем! Всі мурашкошкірові, до рубця промочені – руште без ранжиру ви, в рівному оточенні! Мокрий хвіст – всі крихти мете, мокрий ніс – холоне... До нагріву бігтемете, – скопом, не в колоні. Ех, ухнім! Ах, охнім! Хай плюхнем – зате просохнем! Хто там слави першого прагне до останнього? Ближчий, попридерж його, та дарма не гань його: всіх, хто вперто рухається, хоч вже сил немає, хто бувалих слухається, – приз вкінці чекає! Так, ухнім! Так, охнім! Хай плюхнем, зате просохнем. Гонки в нас – невинніші: борем в тілі дрож це ми! Станем всі на фініші спільно-переможцями. Тут – манери вишукані, всі – взаємно чемні. Зупинились висушені? – вельми всім приємно! Ху! Стали, бо «здохли». Пристали, зате просохли!
|