|
Гей, шановний люд празникуючий! Не барись, – мерщій завертай сюди! Погуляєш тут, не сумуючи, порозважишся на всі засоби! Зранку вже місця в рядах всі захвачені, на прилавках й по кутках – купи всячини, а на площі – залюбки, всім на подив, ходять колом Чобітки- скороходи. Калабалик-шарварок, всі – до нас, на ярмарок! Тільки перескоч містки – й що нам той Сорочинський! Хоч заможники, хоч обідранці – вельми бажані тут усякі ви. Й чим не станете ви собі в кінці – покупці тепер з вас однакові! За харчами швидкома – для сніданочка – скатерка летить сама, – Самобраночка. Та якщо вона в корчму втрапить зранку – боронь бог її саму, Самобранку! Калабалик-шарварок, ось який в нас ярмарок! Бачите отутки ви бум торгово-збутовий! Онде – Шапочки-невидимочки, хутряні, диви, – як в боярина! Леденці блищать, мов льодиночки, і Жар-птиця є, правда – жарена. Окривіла уторік бідна Качечка, – ось із неї вам пиріг й смальцю пляшечка; з Курки-Ряби – пиріжок у фритюрі, та Солом’яний Бичок на шампурі. Калабалик-шарварок, ох, смачний же ж ярмарок! Духовитий, лагідний та «плодово-ягідний»! Он і блазні йдуть із сільпо гуртом, – де й побачиш ще такі витівки! Та від сміху тут – ляжеш покотом, наче деякі після випивки. Лайки й бійки, сміх і гріх – геть пригашує й наситити ладен всіх Горщик-з-кашею... Ви згадаєте таки той кандьор ще, – розібрали на скалки битий Горщик! Калабалик-шарварок, превеселий ярмарок, де гопцюють всі дівки, де гуляють парубки!1 Тут Івасики та Телесики зустрічаються із Зміючками й, намагаючись їх улестити, пришановують їх тягучками. Жупани від кутюр’є з рединготами! І Червона свитка є із вильотами! Ось – із царського майна Черевички, й на усіх тварин – одна Рукавичка! Калабалик-шарварок, промтоварний ярмарок! Не згубили б часом ви чек контрольно-касовий! Ось Яйце-райце, – добре смажене із картоплею уперемішку. Ольдеквіт – диви! – врівноважено пана Коцького продає в мішку. Був такий цей Кіт-воркіт звір жахаючий, що застряв поміж воріт хвостик Заячий, Колобка ізлопав Вовк- сіроманець, а Кощій – в селі потовк всіх відданиць! Калабалик-шарварок, котолицький ярмарок! Он, Котигорошко там учинив дебош котам! Та кота за хвіст не тягтимемо: ніде в юрмі тут впасти яблуку, – хто прокотиться над хатинами на Летючому на кораблику? Ризик тут – не більш нуля, – гарантовано, бо вітрило в корабля – зачароване! І команда – молодці: із вітрила ніччю формені штанці покроїла! Калабалик-шарварок, легкокрилий ярмарок, – марно час не гаючи, з даху вниз літаючий! А у річці тут – молоко тече мимо берега киселевого; з човна веслами в ній колотячи, масло робимо – і в суфле його! Є й затоки кисляку, й навіть – пряжанки; і лежать на бережку ситі пляжники. Ходять аж за вісім верст по киселик: можна взяти на десерт – цілий келих! Калабалик-шарварок, на кефірі ярмарок: п’ють усі його гуртом, називають йогуртом! Усього того, що вам мріється, – вам наложимо повні кошики; хвіст пришиємо там, де ріпиця, – покажіть лише ваші грошики! Є тут склепи з толокном та цибулею, з дьогтем, чортом, тютюном, маком з дулею... В гаманці було б рублів хоч би й тридцять – то й тоді б не закупив всю крамницю! Калабалик-шарварок, марнославства ярмарок! Киньте ваші закути, – час помарнотратити!
1 М.В.Гоголь. «Сорочинський ярмарок».
|