|
– Це хто там скрикнув «ай-ай-ай»? – Ну, я́ це, Кролик Білий... – Швидкуєш знов? – Пробач, Додо: до біса різних справ! Спізнитися в Країні Див – господь мене помилуй, от і ношуся взад-вперед, як заєць очманілий, – за два кіло путі – на пару метрів з тіла спав! Навіщо, браття, кролик я – на масть такий-от білий? Коли я був би сірий – я б не бігав, а сидів. Усім потрібен конче я – й біжу, як очманілий, й відмовити не в змозі я, бо дуже м’якотілий... Нехай нарешті кроликам встановлять норматив! – Але чому ви тремтите? Й чому такий ви білий? – А це тому, що я такий, – сумлінніший з кролів. Ох, як запізнююся я, – на день буквально цілий! Біжу, біжу!.. – А кажуть, він в дитинстві був не білий; спізнитися боявся – і від страху посивів.
|