|
Дорога, дорога – не прорахуєш шлях, І ти не знаєш, як кінець знайти, – По дорозі ми крокуєм по різних боках І не можем ніяк перейти. Посміхнись хоч коли-небудь, що ж ти? Посміхнися – я поруч, навпроти. На червоний хоч біжи, – оштрафують, – не тужи, – Тільки, коли треба підкажи. Всміхнися, всміхнися – хай лихо обмина! Я посмішку чекаю стільки літ. Завмер, заплющив очі, а відкрив – то ти одна, Бо прогавив знову свій я перехід. Посміхнись хоч коли-небудь, що ж ти? Посміхнися – я поруч, навпроти. На червоний хоч біжи, – оштрафують, – не тужи, – Тільки, коли треба підкажи. Крокую, крокую – завжди де поруч ти! І кроки відраховують мій шлях. Я за тобою нескінченно довго можу йти – Ти не зверни, і далі йди ти так. Посміхнись хоч коли-небудь, що ж ти? Посміхнися – я поруч, навпроти. Шлях наш довгий, але й він може до кінця дійти, – Перейди, як не наважусь перейти.
|