|
Що звісно нам з індійської культури? Що там блукав Нікітін Опанас; іще кіно, – слони та шури-мури; а ще, що йоги – ліпша з їхніх каст. От раніше – без вимог йог міг не їсти сало й шпик – рік. А тепер вони убік – круть: все їдять і цілий рік п’ють. Тоді і ми – іще не дуже вбогі, і ми п’ємо не менше тих слонів! У нас самих – таких до біса йогів, це просто мало хто ще зрозумів. Знає краще багатьох йог: для здоров’я як закон – сон... На сівбі – заснув один вмить, он жнива уже – а він спить. Шукати йогів кинувсь я прожогом, щоб взнати їхній хоч один секрет: наприклад, вип’єш дусту разом з йогом, тобі – каюк, а в них – імунітет! Не сприймає йог образ – раз, ходить голий до Різдва – два; три-чотири – й відхватив кість, а по-п’яте, почуттів – шість. І я сказав надибаному йогу (він їв цвяхи, – нема ж бо ковбаси): – Відкрий же таємницю, – я, їй-богу, не прохоплюся, хоч мене тряси! Й він мені наговорив слів, та таких – що виліз пух з вух... От про себе я тверджу їх, а уголос не скажу, – гріх!
|