|
Я не тут, я покинув Росію! І дівчатка мої всі в соплях. Я насіння своє буду сіять На чужих Єлисейських полях. Бовкнув хтось у трамваї на Пресні: «Ні, немає. Ушився в цей час! Тож пісні хай свої для чужинців чудесні Пише там про Версальський палац!» Чую ззаду ньюсмейкерів знаних: «Ні, не той, той поїхав – мерсі!» «Ах, не той?» – і штовхають ліктями, І сидять на колінах в таксі. Ну, а той, з яким сидів в Магадані, – Мій дружок в громадянській війні, – Розповість, що пишу йому: «Ваню, Нудить, Ваню. Дай раду мені!» І назад стільки раз я просився: Хитрував, принижався, благав... То – дурня, бо я не забарився, Так, як зовсім я не виїжджав. Хто повірив, – відому всім марку, Щоб кінець був таким, як в кіно, – Тріумфальну дарую вам арку! Ще я маю заводи Рено! Я сміюсь, ледь не лусну від сміху. Як у цей ви повірили фарс? Не хвилюйтесь, бо я не поїхав. Не радійте – не кину я вас!
|