|
Нема мене, покинув я Росію! Мої дівчата ходять у соплях. І нині я сім’я своє сію На Єлисейських на чужих полях. Бовкнув хтось у трамваї на Пресні: «Нема його, в розхід він вийшов! Отож, нехай свої чужії пісні Він про палац Версальський – пише». Чую поруч міняються чутками: «Та не той, той поїхав, запитай...» «Ах, не той?!» – і штовхаються ліктями, Сідають у таксі чи у трамвай. А з яким сидів у Магадані Старий друг, що колись воював, – Каже, що той пише: «Ваня, Я в Парижі, до мене давай!» Я потому ніби схаменувся, Просився назад, на коліна ставав... Маячня! Назад не повернуся, А тому, що я й не від’їжджав! Хто повірив – чекайте дарунок, З хепі-ендом старого кіно Забирай Тріумфальну арку, Налітай на заводи Рено! Я сміюсь, помираю від сміху, Не подам «патріотам» і виду: Не хвилюйтеся, я не від’їхав. Не чекайте – я не поїду.
|