варіації на циганські темиДибав я з носка на п’ятку повсякденно. Відчуваю – дихаю й добрішаю. Журба – нудьга зміїна, нудьга зелена, Сісти умудрилася мені на шию. Не бажав її знати, змінював столи, А вона шепоче: «Тебе чекала я...» Що тепер? Куди, навіщо і коли? З нею сам зв’язався раптом без бажання. Одному іти – але ж не в парі, на бігу. Сам – один собі суддя, господар і святий. Сам я впрягся замість корінного під дугу, Виглядом простий, а нутром – підступний, злий. Наклепів не звожу, мов отой шкідливий кліщ, Сам у себе впився, інших болячок опріч, Сам себе катую я і сам себе хлищу, Отже – явних, гострих не існує протиріч. Доля, обдаруй! Чи за гроші отовар! Данину тобі платитиму до гроба! Журба моя, нудьга моя – сухотна твар, – То чому ж така живуча ця хвороба? Свій голос зранку не подасть, як не катуй, А вночі – зі мною в постіль швидко слизне. З кимось іншим – ніч одну переночуй! Гадом буду, я тебе не приревную.
|