|
Зараз я в запої від самотності, Голоси я чую по ночах... Якось звуть по-батькові, – то в мотлосі Чорт сидить здоровий, як бабак! Морди строїв він мені та моргав, І тихенько я йому так сказав: «Я тут нализався коньячиною Ти ж, вважаю п’єш денатурат... Підсідай чортило, як мужчини ми Вип’єм, поговаорим про дівчат. Ти ховатися хочеш чомусь? Йди скоріш, а то перехрещусь!» Чорт сказав, що випивав з Борисовим – Це ж бо наш бухарик управдім, – Від консервів банку чорт вилизував, Коньяком не гребував моїм. Скінчиться коньяк – не пропадем, – Біля трьох вокзалів доберем. Притомився. Чорт зганяв, мабуть один... Прокидаюсь – знову чорт в гостях. Може прописався отой пекла син, Чи то я у нього «на млинцях». Матюкався той чорнило, плакав чорт, Цілуватися хотів він ротом в рот. Реготали, грали в «хрестики та ноліки», Я спитав: «Як в пеклі колектив? Чи шанують наших алкоголіків, Палять на дровах, чи є спирти? Матюкнулося чортило від душі: «Правлять бал у нас не ті товариші!» ...Всё скінчилось, ранком стало сонячно, – Чорта захотів я похмелить, Та розтанув чорт, і мені боляче – Як він там? Все хочу пригостить. Я не то чтоб дуркуватий бісов син. ...Краще з чертом буду пити, ніж один!
|