|
Неправда, не морок над нами, а так – Життя наше каталогічне: Любуємось ми на нічний зодіак, На танго сузір’їв одвічне. Обличчя здійнявши, вдивляємось в них, В безмовності й вічності вираз: Там доль наших траси й миттєвий наш вік – Позначені всі невидимістю віх, Що можуть завжди берегти нас. Гарячий нектар в холод лютого злий – Солодкий напій замість грогу, – Ллє зоряну воду дивак Водолій У пащу без дна Козерогу. Всесвітній потік, як закрутистий путь, То ртутний, то кров наче точно, – Та, пута рвучи в березня каламуть, Вже Риби могутні на нерест пливуть В верхів’я протоків Молочних. В кінець розстрілявся грудневий Стрілець, Вже й рухи для списів невправні, – І от без страху може бігти Тілець На трави просвітлені травня. І марить у серпні Лев, що зголоднів, Квітневим Овном та й ночами. А в червень – злітають аж до Близнюків Із Діви зірок найніжніші із дів, Мов гойдалками, Терезами. От промені вцілили в мороку сон, Як нить Аріадни важливі, – Та Рак таємничий, як і Скорпіон – Віддалені і нешкідливі. На свій зодіак з нас ніхто не горлав – Хіба ж небо лайки боїться! – А просто із неба сузір’я дістав Та їх у коштовний метал вкарбував – І кожен узнав таємницю.
|