|
При артобстрілі лиш годину нам дають, Годину, – ще живе піхота трішки. Для справ важливих ще година може буть: Кому – до ордена, ну, а кому – до «вишки». За цю годину щось не пишуться рядки. Молись богам війни – артилеристам! Бо ми – не просто так, ми – штрафники, То й не напишемо: «Вважайте комуністом». Перед атакою сто грамів? То мура! Своє ми випили ще давно, в гражданку. Тому, як завжди, не горланимо «Ура!», Зі смертю бавимось ми зазвичай в мовчанку. У штрафників один закон, один кінець – Рубай-коли німецького бродягу! Як не впіймаєш в груди ти свинець, Медаль на груди зловиш «За відвагу». Прикладом бий, а ще й рукою бий – Підходить все, щоби тих німців знищить. Як після бою ти залишишся живий, Гуляй, голото, від рубля і вище! Вважає ворог, що ми трупи й дикуни. Він спалює ліси, міста й райони. Нехай дерева заготує для труни – Ідуть в атаку знов штрафні лиш батальйони. Ось шість нуль-нуль, час істини настав. Ну, бог війни! Давай – гати ще трішки! Для справ важливих ще година може буть: Кому – до ордена, а більшості – до «вишки».
|