|
Лише годину дають на артобстріл, Це для піхоти час перепочинку, Лише годину для важливих діл, Від ордену до «вишки», за хвилинку... За час за цей не пишемо й рядку, Молись богам війни, – артилеристам, Бо це не просто так, знай штрафнику І не писати: «Вважайте комуністом»... Перед атакою горілку – це мура, Своє відпили ми ще на світанку, Тому ж ми не горланимо «Ура!», Лише зі смертю граємось в мовчанку. У штрафників один закон, один кінець: Коли й руби фашистську ту бродягу! Якщо у груди не впіймаєш ти свинець, Медаль на груди впіймаєш «За відвагу». Ти бий штиком, рукою краще бий: Воно надійніше, воно й тихіше, Але якщо залишишся живий – Гуляй і від карбованця, і вище! Вважають вороги: морально ми слабі, За ними спалені ліси, міста та перегони. Ви краще ліс рубайте для труни, В прорив ідуть штрафні, радянські батальйони. Ось шість нуль-нуль – і знову артобстріл, Наш Бог війни, давай, та без перепочинку, Лише годину для важливих справ, Від ордену до «вишки», за хвилинку.
|