|
Я від справ відійшов, із такої добрячої справи, Нічого не взяв, відвалив, мати в чом народила, – Не тому, що кортіло мені, бо часи прийшли браві; З-за гірського хребта інші справи звалились щосили. Ми пізнаєм життя із книжок різних, А істини передаються усно: «Нема пророків у своїй Вітчизні», – В країнах інших їх також – не густо. Розтягнули мене, та щасливий, що левову долю Одержали ті, кому б все я віддав на біду. По паркету слизькому іду, каблуки каніфолю, Піднімаюсь драбиною і на горище іду. Пророків днем з вогнем не знайдеш, звісно, – Пішли і Магомет, і Заратустра. Нема пророків у своїй Вітчизні, – В країнах інших їх також – не густо. Хай говорять внизу – від добра, або зла, я не знаю: Добре, що відійшов – так краще комусь із людей, – Павутиння з ікон у кутку обережно знімаю, Поспішаю – тому, що в дорогу лаштують коней. Відкрився лик – я знову відзначаю тризну, І знову чую давню істину стоусту: «Нема пророків у своїй Вітчизні», – В країнах інших їх також – не густо. Я влітаю в сідло, з конем моє тіло зливається, – Кінь готовий долати важкі та незлічені милі. Я від справ відійшов, із такої добрячої справи: З-за гірського хребта інші справи звалились щосили. Скачу, а під конем колосся різне Повторює слова із сухим хрустом: «Нема пророків у своїй Вітчизні», – В країнах інших їх також – не густо.
|