|
Годину зачаття я пам’ятаю неточно (видно, пам’ять моя – однобока), Але зачатий був вночі, розпутно, І явився на світ не до строку. Я народжувався не в муках, не в злобі: Дев’ять місяців – це не років. Перший строк відбував я в утробі, – Нічого там хорошого немає! Спасибі вам, святителі, Що плюнули та дмухнули, Що раптом мої батьки Зачати мене задумали У ті часи затишні, Тепер майже билинні, Коли строки величезні Брели в етапи довгі. Їх брали в ніч зачаття, А багатьох – навіть раніше, Але ось живе ж браття, Моя чесна компанія! Ходу! Думоньки жваві, ходу! Слова! Рядочки милі, слова! Перший раз я отримав свободу За Указом від тридцять восьмого. Знати б мені, хто так довго мурижив – Відігрався б на негідникові!.. Але народився, і жив я, і вижив, – Будинок на Першій Міщанській, в кінці. Там за стіною, за стінкою, За перегородочкою Сусідушка з сусідочкою Балувалися горілочкою.
|