|
Обминаючи буквально Наші органи каральні, Під англійським псевдонімом «містер Джон Ланкастер Пік», Маючи цікаву звичку В шкіряних жить рукавичках – Мешкав в хостелі «Радянський» нерадянський чоловік. Джон Ланкастер був охочим Наодинці серед ночі Клацать носом, де сховав він найновіший об’єктив, Навіть у трубі підзорній Поставало біле – чорним, – Що, як світле й найдорожче, поважає колектив. Клуб прекрасний «Шлях поета» Став громадським туалетом, Рідний наш Центральний Ринок виглядав неначе склад. Викривляла кіноплівка ГУМ, проспекти та автівки, І згадати непристойно те, яким зробився МХАТ! Працювати без підручних Було нудно та докучно. Пік мав практику велику вербувати майже всіх. І у нетрях ресторану Чолов’ягу Єпіфана Збив з пуття та з пантелику нерадянський чоловік. Єпіфан той був огидним – Вельми хитрим й м’ясоїдним. Міри у жінках та в пиві він не знав і не хотів. Так що Єпіфан цей, звісно, Шпигуну мав стать корисним (Може трапитися з кожним, хто забув про ворогів). – Ось і перше вам завдання: В три п’ятнадцять біля бані, Чи раніше, чи пізніще, але спиниться таксі, Розіграть пограбування (Щоб не виникли питання), І тоді про це розкажуть на каналі Бі-Бі-Сі. Буде лекція в Манежі «Чи впаде Пізанська вежа?», Де до вас підійде швидко з чемоданом чоловік. «Вам потрібна, може, шафа?» – «Запитайте це в жирафи!» Він вам дасть батон з тротилом, щоб ніхто це не засік! Він талдичив Єпіфану: «Буде все, мій друг жаданий: Вілла гарна, море, баби, вдосталь грошей та машин.» Та не знав отой мудрило, Що наш хлопець пив нехило, Бо майор він держбезпеки, і зразковий сім’янин! Так, до провокацій майстер Знаменитий Джон Ланкастер, Той, що в планах мав нам вилить пропаганди каламуть, Вже знешкоджений, й до того ж Замість шпигуна-небоги Нині в хостелі «Радянський» негри з Африки живуть!
|